організація роботи практичного психолога в ЗДО

 

Методичні рекомендації

Психологічна служба дошкільного закладу є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України. Вона діє на підставі ст. 76 Закону України “Про освіту”, ст.29-32 Закону України «Про дошкільну освіту» з метою виявлення і забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини, забезпечення ефективності освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.

У своїй діяльності практичні психологи керуються Конвенцією ООН про права дитини та вимогами Етичного кодексу психолога.

 

ПОЧЕМУ ТАК ВАЖНО ЧИТАТЬ РЕБЁНКУ СКАЗКИ НА НОЧЬ ✨


1. Сказка на ночь – демонстрация вашей любви к ребенку.

Читая ребёнку сказки, вы не только paзвлекаете и развиваете его, но главное — показываете свою любовь к малышу. Вам кажется: ну что могут дать 15 минут чтения? Не сомневайтесь, очень много! Если будете читать ребенку на ночь ежедневно, малыш точно будет знать, что его любят и о нем заботятся.
И никакой мультик или диск не заменит родной голос и родительское тепло. Чтение на ночь – это очень мощная моральная поддержка для ребенка. Заменяя чтение фильмом или мультиком, помните, что это уже готовые продукты фантазии человека. А прочитанная сказка дает возможность ребенку создать собственный мир, пофантазировать. И правильное развитие ребенка – это развитие, прежде всего, его воображения.

2. Читаем ребенку сказки – учим жизни.

Сказки помогают ребенку осознавать свой жизненный опыт и переживания. Слушая сказки, малыш получает редкую возможность стать сильным, хитрым и ловким, добрым и великодушным, смелым и мужественным. То есть найти свое место в реальном мире.

3. Читаем ребенку – развиваем его речь и память.
Словарный запас ребенка активно формируется в возрасте от 10 месяцев до 1,5 года.
В 3 года, если родители занимались с малышом, его словарный запас должен составлять от тысячи слов и больше. Поэтому так важно в этот период читать ребенку, и не только на ночь. 
Кумулятивные сказки, то есть сказки, в которых есть повторы, развивают память ребенка. Читая такую сказку во второй и третий раз, можно предложить ребенку самому повторить отрывок.

4. Также очень полезно читать стихи.

При чтении стихов у ребенка развивается чувство ритма. А если еще и попросить продолжить строчку, то тренироваться будет и память. Прочитанный убаюкивающим голосом стих способен, как колыбельная, усыпить ребенка.

 

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ: ЩО ЦЕ?

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка.

    Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

- емоційний;

- особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5) Визнає авторитет учителя.         

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

Проводячи роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри.

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вищу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

Навички спілкування:

- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

 

«Цінуймо життя  - воно прекрасне»

В останні зимові дні в дитсадку №1 «Шпачок» проходив «Тиждень психології» під гаслом «Цінуймо життя  - воно прекрасне»,  в межах якого було організовано та проведено низку заходів для дітей, батьків та педагогів.

 Кожен день тижня ми присвятили окремій темі. Першим був День Веселкового настрою. Розпочати цей день та весь тиждень батькам і дітям  ми  запропонували розпочати зі «Скриньки емоцій», визначити колір свого настрою, обравши один із запропонованих кольорів: червоний, жовтий, синій або зелений. Ця вправа була цікавою дітям та батькам, для багатьох   з яких вибір дитини був неочікуваним.

В цей день темі емоцій та настрою були присвячені також дидактичні та рухливі ігри. Діти з задоволенням грали та малювали свій настрій.

Для співробітників дитсадка розпочала роботу пошта «Таємний друг»,   яка забезпечила їм можливість висловити свої побажання колегам, написати те, що складно висловити особисто.

    

Другим був День дружби та посмішки. Як і очікувалось, цей день супроводжували посмішки дітей,  веселі ігри та цікаві бесіди вихователів та дітей. Для батьків пізнавальним було описування «Чи знаєте ви друзів своєї дитини?». Завершила цей день виставка робіт дітей «Долоньки дружби», яка вразила батьків вихованців та співробітників, завдяки креативному підходу наших вихователів до такого, здавалося б, буденного в їх роботі завдання.

 

Екватор тижня ознаменував День доброти. Цього  дня діти  разом з вихователями розмірковували про поняття добра та зла, ставлення до однолітків, батьків та інших дорослих.  Зусиллями дітей та вихователів була створена виставка робіт «Дерево доброти».  Батькам же в цей день ми запропонували скористатися послугами «Аптечки доброти».  Скриньки з побажання всіляких гараздів були створені в кожній групі, а батькам пропонувалося обрати для себе будь-яке побажання, покликане покращити настрій та подарувати позитивні емоції.  Так саме «Аптечка доброти»  працювала і для співробітників дитячого садка.

   

Нарешті настав День щастя!    В цей день атмосфера щастя поглинула дитсадок. Про щастя говорили, щастя малювали  та  намагались розкрити його секрет всі учасники освітнього процесу. Зрештою, наприкінці дня стало зрозумілим, що секрет щастя для кожного свій: діти бачать щастя в нових іграшках,  солодощах, великій кількості друзів  та гарному настрої  мами і тата. Дорослі,здебільшого,  бачили власне щастя в щасливих очах дітей.

 

Останнім на цьому тижні став День мрії, який дав можливість дітям та дорослим замислитись,  про що вони мріють.

Разом з вихователями діти приміряли на себе роль Феї Мрії та  Чарівника.

Наші вихованці переглядали мультфільми, слухали казки та поринали в світ фантазії та говорили про власні мрії та бажання. Результатом цієї роботи стала виставка малюнків дітей «Я мрію про…»

Батькам дітей ми запропонували «Політати в хмарках…», подумати та поділитись власними мрія про своє майбутнє та майбутнє дітей. 

 

За результатами тижня психології  можна визначити, що батьки з радістю долучаються до життя дітей в дитсадку, діти із задоволенням діляться з батьками цікавими моментами їх життя в садочку, а співробітники нашого  дитсадка із задоволенням надають таку можливість всім дорослим та дітям.

 

 

НА ДОПОМОГУ ВСІМ!

 

 Говорити не можна мовчати, або 5 причин не брехати дитині

Знаєте, хто найбільше бреше дітям? Турботливі батьки. Вони дуже сильно люблять свою дитину й намагаються захистити її від болючих переживань і душевних страждань, а тому приховують від неї правду... І у такий спосіб роблять їй ведмежу послугу. Убезпечте батьків від однієї з найбільших помилок у вихованні та поясність, до чого може призвести брехня заради порятунку

Брехня позбавляє дитину можливості зростати

                           Якщо ви не говорите дитині правди, то позбавляєте її можливості набути важливого життєвого досвіду. Адже життя — зовсім не таке райдужне, як їй здається. А тому слід підготувати дитину до зустрічі з негараздами та несправедливостями.

Якщо дасте дитині змогу зустрітися із життєвими труднощами, ви зможете: допомогти дитині подолати їх — показати, як самі справляєтеся з проблемами; бути поруч, підтримувати дитину.

 Рано чи пізно все таємне стане явним

                        Дитина однаково відчує, що ви брешете. І невідповідність між тим, що вона відчуває, і тим, що ви їй пропонуєте як пояснення, може зруйнувати довіру до вас. До того ж усе таємне рано чи пізно стане явним. Найболючіше, якщо дитина дізнається правду від сторонніх, приміром сусідів. Адже у такому разі вона не лише розкриє обман, а й втратить людину, якій вона довіряла, — тобто вас. Розчаруватися у мамі чи татові — найгостріший удар, який навіть складно уявити...

Щира правда об’єднує

          У всьому поганому є щось і хороше. Будь-які життєві негаразди можуть стати тим чинником, який згуртує та об’єднає членів родини, стимулом залучити ширшу соціальну підтримку — родичів, друзів, знайомих, аби розв’язати ту чи ту проблему. Це теж важливий життєвий досвід для дитини, який допоможе їй зрозуміти, що поруч із нею турботлива родина і разом вони зможуть подолати все.

 Втримати таємницю — Сізіфова праця

      Слід докласти титанічних зусиль, аби зберігати «таємницю» чи дотримуватися того, як ви збрехали. Вам доведеться постійно всіх довкола контролювати й зав’язувати їм рота, аби хтось ненароком не сказав нічого зайвого. А ще збільшувати й підкріплювати брехню, коли у дитини виникатимуть нові запитання. Постійне підживлення брехні виснажуватиме вас й впливатиме на ваше життя так само сильно, як і труднощі, з якими ви зіткнулися. І що найголовніше — заважатиме подолати їх.

Неправда — не найліпший спосіб убезпечити дитину від негативних переживань

     Дитина відчуває будь-яку напруженість і труднощі у навколишньому світі, зокрема у власній родині. Проте, на відміну від дорослих, дитина не може висунути численні гіпотези, які дали б їй змогу пояснити те, що відбувається, обдумати їх й обрати найбільш слушний та імовірний варіант. А тому дитина «вмикає» фантазію. Утім, картини, які малює уява дитини, зазвичай бувають страшнішими, аніж те, що є насправді. Тож мовчання або брехня — навряд чи хороша стратегія для того, аби захистити дитину від болючих переживань.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ АДАПТУВАТИСЯ ДО ДИТСАДКА?


        Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків.

Пропонуємо вам перелік корисних звичок та правил, дотримуючись яких батьки та рідні дитини зможуть полегшити процес адаптації для малюків та дорослих.

  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
  2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
  3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щ