09:59
Пам'ятка для дорослих "Як запобігти викраденню дитини та що робити у разі її зникнення"

Як запобігти викраденню дитини та що робити у разі її зникнення

Стрічки новин вражають кількістю негативних повідомлень, зокрема, що стосуються насилля над дітьми, – викрадення, зґвалтування, торгівля дітьми тощо. Це жахливо. Особливу тривогу такі новини викликають у батьків малолітніх дітей. Радимо вам дослухатися до рекомендацій, наведених нижче, аби попередити виникнення будь-яких неприємностей, що можуть статися з неповнолітньою дитиною, яку може спіткати небезпека.

Будьте уважні: викрадачі, щоб заманити дитину, використовують різні способи та методи. Серед найпоширеніших – представитися знайомими батьків і запропонувати дитині відвезти її до мами чи тата на роботу. В інших випадках дитину просять показати кудись дорогу, за допомогу пропонують подарунок або солодощі.

Як захистити дитину?

– Насамперед не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.

– Поясніть дитині, що вона не повинна розмовляти з незнайомими людьми і брати від них що-небудь. Тим більше, не зобов’язана нікого проводжати! У разі, якщо незнайомі кудись ведуть дитину, вона має голосно кричати: «Поліція!», «Швидка!», «Пожежа!», «Я вас не знаю!» тощо, щоб привабити людей на допомогу.

– Встановіть маячок на мобільний телефон дитини, і Ви постійно знатимете, де вона знаходиться у будь-який момент.

– Ваша дитина повинна пам’ятати прізвище/ім’я та адресу проживання, щоб поліція швидше знайшла батьків.

– Придумайте з дитиною кодове слово. Наприклад, «носоріг». Якщо на вулиці навіть хтось із знайомих пропонує відвести додому, він обов’язково повинен знати це кодове слово, інакше потрібно триматися подалі. Кодове слово варто використовувати і тоді, коли є будь-яка інша небезпека. Повідомити телефоном, смс вихователя чи вчителя в школі.

– За можливості не дозволяйте дитині навіть у середній школі самостійно пересуватись вулицею.

– Часто викрадачі є прекрасними психологами, тонко розбираються в дитячій психіці і поведінці. Поясніть дитині, що викрадачі не виглядають як страшні монстри, це звичайнісінькі люди, не чим не відрізняються від інших. При будь-якій спробі незнайомих людей заговорити про щось з дитиною, необхідно розвернутися і бігти туди, де є люди, при цьому кличучи на допомогу. Дитина сама може звертатися до дорослих, якщо загубилася або їй терміново потрібна їхня допомога. Звертатися потрібно до жінок з дітьми, касирам в магазинах, людям у формі.

– Якщо хтось намагається схопити дитину, – потрібно кричати, кусатися, бити в очі, штовхати між ніг, дряпатися і вириватися. Викрадачі не люблять шум і, скоріше за все, залишать дитину в спокої. Ваш син/дочка повинні розповісти вам про те, що трапилося. Для цього будуйте в родині довірливі стосунки!

– Не пишіть на рюкзаках, речах ім’я дитини, цим можуть скористатися викрадачі: діти схильні довіряти тому, хто назве їх по імені.

– Ваші діти повинні засвоїти: не можна грати в незнайомих місцях, будмайданчиках, пустирях, краще завжди бути в компанії друзів.

– Якщо ваша дитина – учень молодшої школи і має самостійно відвідувати школу, гуртки, нехай гуртується зі своїми однокласниками/однолітками/друзями і йдуть разом, або домовляйтесь з чиєюсь бабусею, нянею, хто кожен день супроводжує свою дитину, і міг би приглянути за вашою.

– Потрібно навчити дитину приховувати той факт, що вона перебуває вдома сам/сама, як в розмові з незнайомими по телефону, так і через двері.

– У великих магазинах домовляйтеся про місця зустрічей, якщо дитина раптом загубиться. Пам’ятайте: при втраті, викраденні дитини важлива кожна хвилина: чим швидше почнуться пошуки, тим вище ймовірність позитивного результату.

Що робити, якщо дитина вже зникла?

  • Якщо дитина зникла в громадському місці, відразу повідомте про це охорону, адміністрацію організації. Необхідно негайно почати контролювати входи-виходи, перевірити туалети, автостоянки, склади, оголосити по гучному зв’язку про зникнення дитини, розповісти її прикмети. Не можна випускати нікого з дітьми з приміщення – у разі викрадення зовнішність дитини можуть змінити. У транспорті не соромтеся голосно кричати про зникнення дитини.
  • Зверніться по допомогу до відділення поліції і залиште заяву про зникнення дитини – пошук починається протягом доби. Звертатися можете вже через 5 хвилин після зникнення дитини. Найефективніше йти до відділення за місцем зникнення або ж викликати патруль (102) просто на місце події. Протягом цього часу залучіть до пошуків дитини якомога більше людей: сусідів, знайомих, співробітників навчального закладу, де вчиться дитина (дитячий садок, школа, вуз), добровольців. Не припиняйте пошуки навіть уночі.
  • Окрім поліції, надайте максимальний розголос події – всі можливі варіанти соціального зв’язку. Якщо дитина неповнолітня, щодня слідкуйте, щоб геолокація на телефоні дитини була ввімкнена та телефон постійно був заряджений.
  • Якщо йдете до відділення поліції, відразу візьміть із собою «свіжу» фотокартку, річ, на якій є відбитки дитини, запах. Дайте максимум інформації, а саме – про захворювання дитини, особливі прикмети в зовнішності, особливості ходи, вимови, дані про коло спілкування, розкажіть про підозрілих друзів, знайомих, погані звички дитини і т. д.
  • Коли дитину знайдено, не накидайтеся на неї з докорами, адже вона сама дуже налякана і перебуває в стані великого емоційного стресу. Найголовніше – застерігайте дитину, а не залякуйте її, інакше вона боятиметься всіх людей.

 

Що має знати дитина, коли йде гуляти на вулицю сама?

 

«А можна я піду гуляти сама?», «Я вже достатньо дорослий, можна я буду ходити до школи сам?» — з часом такі запитання чують всі батьки. Як правильно реагувати, та чому слід навчити дитину — далі в нашому матеріалі.

Мами й тата опиняються перед важким вибором — відпустити свою кровинку у «страшний та жорстокий світ» й щосекунди хвилюватися, або ж придушити розвиток дитячої самостійності, й не відпускати своє чадо від себе ані на крок. Перш ніж приймати рішення, подумайте який вибір буде кращим для дитини? Рано чи пізно дитина виросте і зіткнеться з життєвими труднощами, які має подолати сама, без вашої допомоги. Тож може замість того, щоб усіляко опікувати та оберігати дитину від всіх негараздів, краще поступово готувати своє чадо до дорослого життя та виховувати самостійність?

З якого віку?

Вік, з якого дитина може гуляти без супроводу батьків, залежить від багатьох обставин.

Приблизно до 10 років дитина має пересуватися вулицею під наглядом дорослих. Але на практиці вік, з якого дитина може гуляти сама, залежить від багатьох обставин. Наприклад, самостійно гуляти у дворі з однолітками дитина може вже з 5–6 років, за умови, що мама час від часу бачить своє чадо через вікно. З іншого боку, самостійно діставатися до школи громадським транспортом може бути важко та небезпечно для учнів молодшої школи. Тож вирішувати, чи відпускати свою дитину на вулицю саму, має кожна сім’я в окремому випадку, але всі батьки мають поговорити з дітьми про небезпечні ситуації та навчити їх як правильно діяти.

Безпека дорожнього руху

Відпускаючи дитину гуляти саму, ви маєте бути впевнені, що вона знає правила дорожнього руху.

На відміну від дорослих, малюки не достатньо уважні та сконцентровані, щоб завжди бути обачними під час прогулянок. Без нагляду з боку дорослих і належного знання правил дорожнього руху (ПДР), діти можуть наражатися на небезпеку.

Насамперед, треба навчити малюків правильно переходити дорогу. Доведіть до автоматизму звичку оглядати дорогу в усіх напрямках, перш ніж переходити. Поясніть дитині, що бігати на проїжджій частині неприпустимо, і, залежно від її віку, розкажіть про можливі наслідки порушення цього правила.

Поводження з незнайомими людьми

Важливо пояснити дитині, що зовнішність буває оманлива, і говорити з чужаками не можна.

Нам самим в дитинстві розповідали про чужих тьоть і дядь, які хочуть нас вкрасти. Зазвичай дитяча уява малює чоловіка високого зросту, одягненого переважно у чорне, з характерним «злим» виразом обличчя. Але цей образ не відповідає дійсності, адже це може бути й мила жінка з дитячим візочком, й хлопець приємної зовнішності з пухнастим цуценям. Тому важливо пояснити дитині, що зовнішність буває оманлива, і говорити з незнайомими людьми не можна, без виключень. Адже ж про що дорослій людині говорити з семирічкою? Навчіть дитину не брати нічого в незнайомців, і ні в якому разі не йти з ними кудись. Навіть якщо пропонують показати цуценят чи котиків, або ж просять про допомогу. Поясніть дитині, що дорослий має просити про допомогу дорослих, а не дітей. Якщо так трапиться, що з дитиною заговорить чужак, нехай вона говорить, що батьки не дозволяють спілкуватися з незнайомцями і йде звідти, бажано у людне місце. Якщо незнайомець слідує за дитиною, попросити про допомогу можна людей у формі — поліцейських, касирів, продавців, охоронців. Важливо зв’язатися з батьками, а тому дитина має знати свої ім’я та прізвище, ім’я батьків та їхній номер телефону.

Лайфхак в тему — для того, щоб дитина вивчила напам’ять ваш номер телефону, зробіть його паролем для інтернету.

Небезпечними можуть бути не тільки люди, але й предмети.

На жаль, навіть у парку чи на спортивному майданчику діти можуть знаходити небезпечні речі, наприклад, використаний шприц. Щоб уникнути цієї біди, варто говорити з дитиною, застерігати її, пильнувати. Крім того, потрібно обов’язково знати що робити, у разі якщо дитина все ж вкололася шприцом або іншим гострим предметом.

Організуйте безпечну прогулянку

Поступово привчайте дитину до самостійних прогулянок, обговорюйте можливі небезпеки та алгоритм дій.

Звісно, мова не про те, щоб зібрати дитині рюкзак, дати грошей на проїзд та відправити у сусіднє місто. Починати треба з незначних прогулянок. Наприклад, попросіть шестирічку сходити в магазин по хліб, за умови, що магазин поруч і не треба переходити дорогу. Дозвольте дитині гуляти на дворі без вас, але під вашим пильним наглядом, авжеж.

Дозволяйте самостійно ходити до школи, але привчайте дитину дзвонити вам та повідомляти, що все в порядку, приходити додому вчасно, або ж попереджати про запізнення.

Якщо ви змалку привчатимете дитину бути самостійною та відповідальною, ви й самі менше хвилюватиметеся за її безпеку, адже будете впевнені, що в дитини є всі необхідні знання та навички.

Досвід самостійних прогулянок — безцінний. Надавайте дитині розумну свободу, і вона буде рости соціально адаптованою, незалежною, розсудливою людиною, яка звикла розраховувати на свої сили.

 

Загубилася дитина: що робити?

 

Поки немовля завжди у колясці на прогулянці, мами спокійні, а от тільки дитина від починає впевнено ходити — починається справжній стресовий період. По-перше, малюки падають - це невіддільна частина процесу навчання, але ж як мама може не переживати, коли крихітка забивається? По-друге, чим впевненіше тупцює малюк, тим пильніше мамин нагляд, адже дітвора не боїться нічого і прямує туди, куди заманеться. Варто мамі лише на секундочку відволіктися — малюк зникає з поля зору, знайома ситуація? Частіше так і трапляється.

Що має робити дитина, яка загубилася на вулиці або в магазині?

1. Стояти на місці.

Що ви відчуєте, якщо загубиться ваш малюк? Страх? Паніку? А що відчуватиме дитина? Теж страх. Дитині страшно з двох причин — спочатку, що мама сваритиметься та покарає, а потім через те, що вона не знає що робити, щоб знайти маму.

Дитина має діяти пасивно — стояти на місці.

Де ви будете шукати? Правильно, почнете повертатись назад, а якщо малюк стрімголов кинеться вас шукати, велика ймовірність, що це лише погіршить ситуацію і ви розминетеся.

2. Голосно кликати маму або тата.

Якщо малюк просто стоятиме мовчки, вам буде важче його знайти, але і плач навряд чи допоможе, адже діти плачуть однаково. Поясніть дитині, як важливо зберігати спокій та голосно кликати вас. Більш того, перехожі звернуть увагу на дитину, яка кличе батьків, і можуть допомогти. Але з незнайомцями треба бути обережним.

3. Звернутися по допомогу до людей у формі.

Діти здебільшого довірливі й можуть піти з незнайомцем, якщо той скаже, що відведе до мами. Говорити з дитиною про поведінку з чужаками потрібно постійно.

Не можна нікуди йти з незнайомими людьми, а от дяді або тьоті у формі можуть допомогти.

Саме з цієї причини не можна лякати дитину поліцією, «яка прийде і забере, якщо не слухатимешся / не з’їси кашу / не прибереш іграшки». Дитина має знати, що поліціянт - не злодій і не монстр з-під ліжка, що до нього можна звернутися по допомогу.

Крім поліції, можна звернутися до людей, які працюють поряд: у магазині, в аптеці або на вокзалі, в залежності від того, де малюк загубився.

Якщо дитина загубилася під час поїздки:

1. Якщо дитина вийшла на зупинці раніше батьків, вона має стояти на місці й чекати маму.

2. А якщо вийшла ситуація навпаки — мама вийшла, а дитина залишилась, то малюк має вийти на наступній зупинці й чекати, поки мама приїде за ним.

Чого не можна робити дитині:

1. Панікувати.

2. Бігти шукати маму.

3. Йти з чужою людиною.

Лайфхаки для батьків

1. Бесіди

Обговорюйте з дитиною послідовність дій у ситуації, коли вона загубилась. Малюк має знати напам’ять своє ім’я, імена батьків, прізвище та адресу. Поясніть дитині, що ви не будете сердитися на неї, якщо вона загубиться. Дитина не повинна боятися покарання за те, що відволіклася і не могла знайти маму.

2. Пароль

Придумайте пароль на випадок, якщо вам доведеться просити сторонню людину привести до вас дитину. Поясніть малюку, що якщо мама або тато відправлять за ним незнайомця, він точно має знати імена мами, тата, самої дитини, і, звичайно, пароль. У противному випадку малюк ні в якому разі не повинен йти з чужаком. А якщо цей незнайомець наполягає, або хапає за руку і тягне за собою, малюк має голосно кричати «Я не знаю тебе! Ти не мій тато (моя мама)!». У такому разі оточуючі не відреагують на плач дитини як на звичайну сімейну ситуацію, а допоможуть.

3. Візитівка

Навіть якщо малюк напам’ять знає імена усіх родичів, варто покласти у кишеню дитині візитівку з вашими контактними даними та номером телефону.

4. Тренування

Періодично відтворюйте ситуації, коли малюк губиться — дитина має чітко знати як діяти. Такі репетиції нададуть дитині впевненості та зменшать ймовірність паніки в екстреній ситуації.

Міняйтеся ролями, чотирирічки люблять погратися «в маму / тата». Нехай дитина вас запитує, що ви будете робити, якщо раптом загубитеся, а ви іноді помиляйтеся, щоб дитина могла вас виправити. Так діти краще запам’ятовують.

5. Ігри

Грайте з дитиною та імітуйте подібні ситуації: нехай зайченятко загубиться, а дитина допоможе йому знайти маму, або навчить що робити.

Грайте у детектива. Запам’ятовуйте дорогу до дому або садочка за розпізнавальними знаками: яскравий дитячий майданчик, аптека, магазин. Це допоможе дитині орієнтуватися та додасть впевненості.

6. Аксесуари безпеки

Зараз в інтернет-магазинах можна знайти все що завгодно, а тим паче на AliExpress, тому такі речі, як рюкзаки з повідками для малечі не мають здивувати, але все ж дивують.

Так, ви все правильно прочитали. Милі рюкзачки у формі ведмедика, єдинорога чи динозаврика з додатковим елементом — ременями, за які гіпертурботлива мама водить малюка на прогулянку.

Старше покоління ще не звикло до такого аксесуару як вожжі для малюків, і й досі педіатри, дитячі психологи та мами на форумах сперечаються про користь і доцільність цього пристрою, та як виявляється є й радикальніші міри забезпечення дитячої безпеки.

Ще один радикальний метод уникнути ситуації, коли дітлахи губляться — наручники. І знову ваші очі вас не обманюють. Наручники, або дитячі браслети «анти-втрата» (а саме так їх називають в інтернет-магазинах), за описом — це відмінний захист від загублення дитини, і, начебто, зручні, з екологічно чистих матеріалів, та розраховані на відстань між мамою і дитиною на півтора, два та два з половиною метра. Виходить, що і дитина в безпеці, і батьки спокійні, так?

 

А як ви вважаєте, мами, чи доцільно убезпечувати малюка таким чином? Одягли би ви на свою дитину такий аксесуар?

Що робити, якщо зник школяр?

Коли губляться старші діти, алгоритм дій відрізняється. Адже, по-перше, всі першачки вже мають власні смартфони, або смарт-годинники, а по-друге, діти молодшого та старшого шкільного віку просто так рідко губляться. А якщо і випадково зникають з виду, то швидко знаходяться, адже можна завжди зв’язатися телефоном.

Частіше школярі самі тікають з дому. Причини можуть бути різними — непорозуміння з батьками, буллінг, підліткова криза, перше кохання, але діяти у такій ситуації батьки мають однаково.

Необхідно звернутися в поліцію. Те, що правоохоронні органи шукають зниклих лише після трьох діб не стосується дітей. Як тільки ви зрозуміли, що школяр не прийшов додому вчасно, не відповідає на телефонні дзвінки, а його друзі не знають де він — дзвоніть у поліцію.

Іноді трапляється так, що підліток сам тікає з дому.

Що вказує на втечу?

  1. Напередодні мав місце конфлікт. Якщо між дитиною та батьками відбулася гостра суперечка, яка не вирішилася, підліток може піти з дому.
  2. Дитина хотіла піти на якийсь захід, але батьки не відпустили.
  3. У школяра є друзі, яких не схвалюють батьки.
  4. Разом з підлітком з дому зникли гроші.
  5. Зникли речі дитини, які вказують на те, що вона пішла з дому надовго (предмети особистої гігієни, теплий одяг).

Як поводити себе з дитиною, після її повернення?

Незалежно від того, загубився малюк чи підліток, у перші хвилини після повернення не можна кричати, звинувачувати та ображати дитину.

Першою реакцією має бути полегшення та радість від того, що дитина знайшлася. Але не сказати про свої переживання також буде помилкою, дитина має знати, що ви хвилювалися і вам було страшно.

Реакція на втечу та повернення підлітка має відповідати причині втечі (а отже, ви, як мінімум, маєте її з’ясувати). Якщо такий вчинок — це протест проти батьківського контролю і таким чином дитина хоче довести, що може самостійно жити, - необхідно переглянути права та обов’язки членів родини, наприклад, дозволити підлітку самостійно про себе дбати, хоча б випробний термін. Можливо такий досвід відкриє очі на непомітні раніше речі та зміцнить відносини у сім’ї. А якщо школяр втік з дому через страх бути покараним за двійку — батькам варто змінити підхід до навчання та знизити очікування від дитини.

Загалом це дуже індивідуальні ситуації, але важливо завжди йти на діалог з дитиною, враховувати її погляди та уподобання, встановити чіткі правила та слідувати їм усією родиною.

 

 

Переглядів: 130 | Додав: Шурочка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar